Мальовничі краєвиди, цілюще гірське повітря, численні
боркути – мінеральні джерела м’який клімат і одвічні ремесла верховинців, серед
яких на першому місці вівчарство, національний колорит горян — це ті складові,
які особливо подобаються туристам, з усіх-усюд нашої планети.Той, хто хоч раз
побував на Верховині, відразу переконався, що це один найбільш екологічно
чистих куточків України та й Європи. Саме тут за особливого поєднання
верховинців з рідною природою народжується найцінніший дар верховинської
природи — білосніжна смакота — верховинська бринза.Про
її смакові цілющі, лікувальні властивості із сивої давнини дійшли до нас дивні
легенди, гарні перекази, говірки і навіть пісні-коломийки.
Це, дійсно, так. Адже верховинська
бринза – це, не тільки, найулюбленіша їжа верховинців, вона ще й
наділена, життєдайною енергією, яка потрапила до неї із соком понад 60
лікарських трав, що збагачують флору Верховини.За світлих релігійних та
державних свят або просто у вихідні дні верховинки-газдині обов’язково готують
страви, основними компонентом яких є бринза. Вони добре знають, що бринза
наділяє чоловіків, коханих чудодійною силою, посилює їх потенцію. І віагри
ніякої не потрібно.
Бринза останніми роками стала важливою
складовою понад 30 верховинських страв. Тож не дивно, що туристи, мандрівники,
гості нашого краю, обов’язково першого ж дня замовить токан із шкварками і
бринзою або яєчню із свининою, щедро посипаною бринзою або іншу страву але
обов’язково із бринзою. Бринза обов’язково прикрасить і рулет із свинини з
грибами, майонезом і зеленню.А ще бринза нарівні з Верховинською
яфиною лікує зір, цукровий діабет, покращує мікрофлору шлунку, надає чоловікам
сили а жінкам – енергії і бадьорості у малечі підвищує імунно-захисні функції,
збагачує організм кальцієм та іншими мінеральними добавками. Тим паче, що сир,
а потім бринзу виробляють з овечого молока, за життєдайного вогню вівчарської
ватри, яка від усього злого оберігає. Тут, біля ватри, у колибі над Голятином,
чеський письменник Іван Ольбрахт(Каміл Земан) написав передмову до свого
знаменитого роману «Микола Шугай – розбійник».
Шумить, вирує Верховиною світле весняне –мішання
овець. Мине кілька днів
і понад далекими полонинськими грунями полине спів трембіт.Це
буде перша звістка про те що вівчарі вже видали певну частку гелет сиру. А той,
хто в ці дні буде його брати, організує справжнє свято для вівчарів