смт.Міжгіря
Міжгі́р'я (до 1953 року Волове або Волове Поле, російською Межгорье [мєжґорьє], угорською Ökörmező, словацькою і чеською Volové, Mežhorje, білоруською Міжгор'е) — селище міського типу в Закарпатській області, адміністративний центрМіжгірського району, відомий курортний та туристичний центр. Розташоване за 154 км на схід від обласного центру, в гірській улоговині, яку оточують полонини Боржава й Красна. Найвищі вершини, що знаходяться поблизу, на північному сході — Кам'янка (1587 м) і на південному заході — Кук (1365 м). Через селище проходять автошляхи Долина-Міжгір'я-Хуст та Нижні Ворота-Міжгір'я-Буштино.Перша згадка про Волове відноситься до 1415 року, як одне з володінь угорських феодалів Урмезеїв. Згодом — Довгаїв, Ліпчаїв. З середини XIX століття відома печатка поселення з зображенням вола.
Наприкінці XIX століття Волове стало центром округу (повіту) Марамороського комітату, який охоплював увесь басейн верхів'я Ріки. Після Першої Світової Війни у 1919 році Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Після проголошення 15 березня 1939 р. повної самостійності Карпатської України, Волове ввійшло в її склад . У 1945 році відійшло до Радянського Союзу у складі УРСР.До складу адміністративно-господарської території Міжгірської селищної ради входять три населені пункти: · смт Міжгір'я, площа якого складає 458 га.; · село Запереділля (106 га.), що розташовано вздовж південного автошляху на м. Хуст.Абсолютна більшість жителів Міжгір'я та його околиць за національним складом — українці (90%), інших відсотки поділяють між собою росіяни, угорці, цигани, румуни та багато інших. За кількістю населення на березень 2001 року у селищі Міжгір'я проживало 10250 жителів, а також у с. Запереділля — 1175 жителів і у с. Стригальня −565 жителів.У Воловому не раз зупинявся чеський письменник Іван Ольбрахт. Тут народилися письменник Василь Гренджа-Донський, історик і краєзнавець Микола Александра, Скунць Петро Миколайович — поет та перекладач, лауреат премії ім. А. Малишка (1968 р.) та Шевченківської премії (1997 р.), очолював Крайову організацію Народного руху України. 
Пам'ятками архітектури райцентр - на відміну від району - небагатий, але можна оглянути греко-католицьку муровану церкву у центрі міста (ХІХ ст.) - поблизу неї схилив коліно бронзовий воїн-афганець,
Міжгір'я все-таки не місто, селище, СМТ - і тягнеться кривими вуличками до сонця, вгору - як рослини, тільки от по горбах. В куті Поточина у 2002-2005 рр. було зведено (за планами дерев'яного храму з Крехова, але в бойківській інтерпретації), а у 2006 р. освячено симпатичну дерев'яну церкву Воскресіння (УГКЦ). Все як потрібно - тесані зруби, немає ані бляхи, ані ондуліну з вагонкою, чистісенька карпатська автентика. Дзвіниця (Майстер Іван Жаба з Лопушного і помічники) і каплиця (майстер - Василь Іванина) поруч теж дерев'яні. Над храмом працювали майстри Василь Шутак, Юрій Сідей, Василь Сметана, Іван Сметана з Негровця. Драницями верхи святині вкрив Юрій Сідей.
|
